FBMI - Факультет біомедичної інженерії

Світовий досвід

В розвинених країнах Європи, Північної Америки, Азії за вирішення інженерно-технічних проблем в охороні здоров’я відповідає окрема міждисциплінарна галузь науки і техніки: «Біомедична інженерія» (БМІ) - яка поєднує інженерію і науки про життя. Система освіти і підготовки наукових кадрів в цій сфері є міжнародним стандартом який розроблено в університетах Європі та США. Європейський паспорт професії (вимог до освіти за напрямком «Біомедична інженерія») - охоплює чотири основні спеціалізації: біомедична інженерія (переважно дослідження, розробка, виробництво і матеріалознавство), клінічна або медична інженерія (сертифікація, експлуатація і сервіс), медична фізика (радіаційний контроль і захист від опромінення), біомедична кібернетика і телемедицина (інформаційний простір охорони здоров’я). В деяких країнах біомедична інженерія охоплює і медичні біотехнології (генна, клітинна, тканинна інженерія, вирощування органів). (джерело:Joachim H. Nagel«Educational Programs for the Enhancement of Human Resources and the Augmentation of Technical Advancement in the Field of Medical Engineering in Europe», NEDO Forum Fukuoka and Special Meeting Tokyo, 2002)

Біомедичні інженери відрізняються від інженерів радянського зразка тим, що їх інженерна освіта з самого початку інтегрована з біологічною і медичною. Сфера їх діяльності за впливом на економіку поступається лише фармацевтичній галузі та енергетиці.

В 2000 р., лише в секторі розробки і виробництва медичної техніки у ЄС, було зайнято 315 000 фахівців БМІ. Не враховуючи персоналу зайнятого в експлуатації і обслуговуванні медичного обладнання у закладах охорони здоров’я. Підготовку такого персоналу здійснюють понад 150 університетів і технічних шкіл Європи.

«Державний департамент праці і зайнятості США» наводить такі цифри: „ з 2000 до 2010 року число робочих місць у сфері БМІ збільшиться на 31,4% – що вдвічі перевищить швидкість зростання робочих місць у всіх інших сферах діяльності разом взятих ” . Сумарне зростання числа робочих місць у інших сферах на протязі декади передбачається на рівні 15,2%. (джерело:Joachim H. Nagel«Educational Programs for the Enhancement of Human Resources and the Augmentation of Technical Advancement in the Field of Medical Engineering in Europe», NEDO Forum Fukuoka and Special Meeting Tokyo, 2002)
За даними «Wall Street Journal»: « Охорона здоров’я США робить ставку на вирощування штучних органів і розвиток систем візуалізації. В цих сферах кількість робочих місць збільшиться на 72%. В найближчі 5 років у сфері нанотехнологій з’являться сотні тисяч вакансій для молоді. Особливо зросте попит в таких інноваційних сферах, як Біомедична інженерія». ( Джерело )

В березні 2000 р., Радою Європи Біомедична інженерія визнана стратегічним напрямком економічного і соціального розвитку ЄС.

Вцілому галузь БМІ посідає чільне місце за впливом на економіку Європи. Це пов’язане, також, із постійними темпами пропорційного зростання потреби у біомедичних інженерах в країнах , які щойно приєднались до Євросоюзу чи планують увійти до нього найближчим часом.

Потреба України в біомедичних та клінічних інженерах.

Наука України має великі напрацювання в галузі створення матеріалів, виробів і технологій медичного призначення які при невеликих фінансових затратах могли б знайти широке застосування в практичній медицині.

Потрібні інженерні кадри (конструктори і технологи) з європейським рівнем підготовки і медичним мисленням та світоглядом. З цієї причини, в НАН України відкрито відділ цільової магістратури, в тому числі для біомедичних інженерів – випускників НТУУ «КПІ».

В 35 науково-дослідних інститутах АМН України діагностика та лікування захворювань, фундаментальні і прикладні наукові дослідження виконуються з використанням складної сучасної медичної техніки, яка потребує інженерно технічного персоналу із спеціальною медико-інженерною освітою

Відповідально можна стверджувати, що інженерно-технічний персонал цих закладів здебільшого не має спеціальної підготовки з наладки, експлуатації і ремонту сучасної імпортної медичної техніки.

Виробництво медичної техніки і матеріалів медичного призначення в Україні обмежене і знаходиться на початковій стадії свого відновлення. Розробка і виробництво високо технологічного медичного обладнання здійснюють: ВАТ «Завод «Маяк», ТОВ «Ютас», «Буревісник», «Гемопласт». Відновлюються вітчизняні підприємства медичної промисловості такі, наприклад, як львівський завод «РЕМА» та інші. Вітчизняні розробки і виробництво медичної техніки і виробів медичного призначення також стримуються відсутністю відповідних спеціалістів з БМІ.

Контроль якості та сертифікація медичної техніки і виробів медичного призначення потребує спеціально підготовлених інженерів-експертів. Курс дисциплін з експертизи та сертифікації медичного обладнання, якій відповідає нормативній базі відповідної «Державної служби МОЗ України» є лише Міжуніверситетському медико-інженерному факультеті у НТУУ «КПІ».

В лікувальних закладах лише української системи охорони здоров’я існують сфери з невизначеними фахівцями, які часом залучені до дуже відповідальних лікувально-діагностичних процедур з використанням складної медичної техніки і агресивних технологій. За кордоном - це біомедичні інженери. Вони мають допуск до експлуатації апаратів штучного кровообігу, програмування штучних водіїв серцевого ритму, штучного серця, оптометричних досліджень і т.д. Таким чином біомедичні інженери заповнюють в охороні здоров’я простір, пов'язаний і з експлуатацією складної медичної техніки, оскільки лікарі не мають відповідної підготовки. Але їх спеціальності відсутні в державному класифікаторі професій.

Величезний потенціал практичної охорони здоров”я в Україні має в своїй основі систему центральних республіканських, обласних, міських та районних лікарень, вищих учбових закладів, науково-дослідних інститутів медико-біологічного профілю, опікових центрів, диспансерів, стоматологічних поліклінік, спеціалізованих дитячих поліклінік, кілька тисяч лікувально-профілактичних підрозділів у школах та ін.

Всі ці заклади є користувачами великої кількості медичного обладнання, включаючи діагностичне, лабораторне, лікарняне, наркозно-дихальне, рентгено- і радіологічне, фізіотерапевтичне, апаратуру для миття і стерилізації, реабілітаційне обладнання, широку номенклатуру інструментарію сотень найменувань і типорозмірів, супроводжуючі вироби, одяг, білизну, перев”язні засоби, засоби гігієни та інші.

Інформатизація охорони здоров’я в Україні інтенсивно розвивається і також потребує відповідного статусу інженерних кадрів і інженерних посад в системі охорони здоров’я.

Виходячи з досвіду Європейських країн можна стверджувати, що розвиток БМІ в Україні – є стратегічним напрямком зміцнення економіки держави, підвищення ефективності вітчизняного медичного виробництва і охорони здоров’я, відкриття принципово нової сфери наукових досліджень.

В системі охорони здоров’я зарплата інженера набагато нижча ніж на підприємстві. З цієї причини у лікувальних закладах переважно працюють інженери кваліфікація яких не достатня для роботи в промисловості. Виникає парадоксальна ситуація, коли обладнання вартістю у мільйони гривен обслуговує технічний персонал із зарплатою інженера найнижчої кваліфікації.

У зв’язку з низьким рівнем заробітної платні у лікарнях спостерігається, також, міграція інженерів у сферу комерційного сервісного обслуговування медичної техніки – до представництв закордонних компаній, а власна промисловість занепадає.

В 2000 р., лише в секторі розробки і виробництва медичного обладнання у Європейському Співтоваристві, було зайнято 315 000 фахівців (800 біомедичних інженерів на 1 млн. населення). Не враховуючи персоналу зайнятого в експлуатації і обслуговуванні медичного обладнання у закладах охорони здоров’я. Екстраполяція цих даних на населення України дозволяє прогнозувати зростання потреби до 41 000 фахівців даного профілю.

Таким чином, сучасна орієнтовна потреба в біомедичних інженерах в Україні становить близько 3000 з перспективою щонайменше 10 – кратного зростання потреби в наступні роки.

Важливою причиною відсутності інженерної складової в сучасній охороні здоров’я України є те, що медико-інженерні професії відсутні у Державному класифікаторі професій, у медичних закладах та в системі охорони здоров’я відсутня вертикаль управління інженерним персоналом, немає системи сертифікації кваліфікаційного рівня, заробітна плата інженерів лікувальних закладів нижча ніж у працюючого поряд з ними медичного персоналу з аналогічним рівнем освіти, система матеріального заохочення медичного персоналу не розповсюджується на інженерів. Таким чином інженери з експлуатації та сервісні інженери лікувальних закладів в існуючій сьогодні системі охороні здоров’я України не мають перспективи професійної кар’єри, а в відтак продовження освіти та наукового зростання, хоч рівень їх відповідальності досить високий. З цієї причини попит охорони здоров’я на інженерів досить високий, але на такі робочі місця не можна знайти бажаючих. Тому, одночасно з вирішенням питання підготовки сервісних інженерів і інженерів з експлуатації медичної техніки необхідно вирішувати питання створення відповідних перспективних професій у лікувальних закладах та системи управління медико-інженерною сферою.

Враховуючи наведені дані, відбулося звернення Асоціації біомедичних інженерів і технологів України від 13 березня 2010 р. і Асоціації серцево-судиних хірургів України від 22 січня 2010 р. з пропозицією включити до Державної програми реформування охорони здоров’я також програму реформування її інженерно-технічної складової. Перш за все:

• Визначити роль і місце біомедичного інженера в системі охорони здоров’я та міждисциплінарного навчання – на межі медико-біологічних та точних наук (в даний час нами розроблена освітньо-кваліфікаційна характеристика і програма підготовки бакалаврів);
• Ввести біомедичну інженерію до класифікатора професій та в штатний розклад лікувальних закладів, шляхом заміни існуючих інженерних посад - медикоінженерними;
• Розробити правила та умови допуску медичних інженерів до певних видів діяльності в медичних закладах, в тому числі до роботи з пацієнтом при використанні штучних органів, лікувально-діагностичного та променевого обладнання;
• Визначити рівень їх заробітної плати, шляхи матеріального заохочення та умови професійного зростання у прикладній та науковій сфері охорони здоров’я.
• Відновити в системі охорони здоров’я мережу сервісного обслуговування медичної техніки.

Такі пропозиції знайшли підтримку і розуміння з боку МОЗ України, але їх можна реалізувати лише у співпраці з МОН та іншими міністерствами України.

Пропозиції та напрацювання з підготовки фахівців у сфері експлуатації і сервісного обслуговування медичної техніки.

Виходячи із тенденцій світового розвитку, за ініціативою НТУУ «КПІ» прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 р. N 1719 «Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра» у якій вперше в Україні визначено «Біомедичну інженерію» як напрямок (6.051402 ) підготовки бакалаврів в галузі знань (0514) «Біотехнологія». Для підготовки Галузевого стандарту вищої освіти створено підкомісію з Біомедичної інженерії напряму «Біотехнологія» МОН України (Додаток №1). В підкомісію увійшли досвідчені представники університетів Києва, Харкова, Вінниці, Херсона, Житомира, Луцька, Тернополя – які можуть стати базами підготовки медичних інженерів з експлуатації та сервісного обслуговування медичної техніки.

Провідним вузом у розвитку даного напрямку залишається НТУУ «КПІ».

В НТУУ «КПІ» представлені всі напрямки підготовки та спеціальності з підготовки інженерних кадрів для охорони здоров я на таких факультетах:

• електроніки - фізична та біомедична електроніка – 09.08,
  а також медичні акустичні та біоакустичні прилади і апарати – 09.12;
• приладобудівному - медичні прилади і системи – 09.09;
• радіотехнічному - біотехнічні та медичні апарати і системи – 09.10;
• міжуніверситетському медико – інженерному - медичні прилади і системи – 09.09,
  а також інформаційні технології в біомедичній інженерії.

Високий рівень освіти інженерно-технічних кадрів у НТУУ „КПІ”, та інших закладах МОН України дозволяє частково вирішувати інженерні проблеми охорони здоров’я за рахунок вже існуючих напрямів підготовки:

В той же час, слід відзначити, що разом узяті ці напрямки не охоплюють діапазону загальновизнаних медико-інженерних спеціальностей. Кожний з них в тій чи іншій мірі охоплює лише окремі питання біомедичної та медичної інженерії. Крім того, вітчизняна інженерна освіта традиційно була орієнтована на розвиток промисловості і виробництва. Питання підготовки інженерних кадрів з експлуатації, і сервісного обслуговування та сертифікації медичної техніки довгий час залишалися по за увагою.

Об’єкти професійної діяльності інженера з напряму підготовки 6.051402 «Біомедична інженерія» – заклади охорони здоров’я і спорту; виробничі підприємства медичної промисловості; проектно-конструкторські, науково-дослідні та науково-навчальні заклади природничого та технічного спрямування.

Головна відмінність біомедичних інженерів від інших інженерно-технічних працівників охорони здоров’я: поглиблена біологічна та медична підготовка, медичний світогляд при постановці і вирішенні інженерно-технічних завдань, здатність самостійно здійснювати і контролювати інженерну складову лікувально-діагностичних технології при роботі в медичному колективі.

В закладах охорони здоров’я України відсутні: клінічні сервісні інженери, інженери з експлуатації, медичні фізики, медичні кібернетики.

З метою їх підготовки створені «ФАКУЛЬТЕТ БІОМЕДИЧНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ» в НТУУ «КПІ», та кафедра «Біомедичної інженерії». Це єдина в Україні інституція, в якій за міжнародним зразком в організації освіти інженерів приймають участь лікарі, а студенти технічного вузу проходять стажуванні і практику в лікувальних закладах. Це, поки що, єдиний в Україні університет, в якому запроваджується європейська системна комплексної міждисциплінарної медико-інженерної освіти інженерів для медичних установ. Це є першим кроком до вирішення існуючих в охороні здоров’я інженерних проблем.

ФАКУЛЬТЕТ БІОМЕДИЧНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ НТУУ «КПІ» орієнтований на створення в Україні нового напрямку - «Біомедичної інженерії» європейського зразка, за період з 2007 по 2010 р. для навчання інженерів з експлуатації та сервісного обслуговування ним зроблено наступне :

• розроблено та подано до МОН України (вхідний № 2034/0/49-10 від 22.04.2010) пакет документів для ліцензування кафедри Біомедичної інженерії, фрагментом якого є проект нормативної частини Державного стандарту з підготовки бакалаврів за напрямком «Біомедична інженерія» (6.051402 );
• досліджені ринок праці біомедичних і клінічних інженерів в Україні і за кордоном;
• досліджені міжнародні моделі і стандарти підготовки і сертифікації медичних інженерів;
• перекладений на українську мову європейський паспорт спеціальності «Біомедична інженерія» і частково впроваджено в варіативну частину програм навчання;
• розроблений проект галузевого стандарту вищої освіти України за напрямком «Біомедична інженерія»;
• розроблені програми підготовки інженерів з експлуатації, сервісного обслуговування та сертифікації медичної техніки;
• Вперше ці програми, в своїй варіативній частині, максимально наближені до європейських програм медико-інженерної освіти;
• З цієї причини, на основі аналізу робіт провідних фахівців з біомедичної інженерії програм викладання біомедичної інженерії в 30 провідних університетах Європи і США, а також перекладу з німецької
• розроблена концепція вирішення інженерних проблем вітчизняної охорони здоров’я;
• розгорнуті бази для підготовки біомедичних і клінічних інженерів в науково дослідних інститутах НАМН та НАН України та в лікарнях;
• для підготовки сервісних інженерів за європейськими правилами та для впровадження міжнародних стандартів в технічний менеджмент охорони здоров я, розпочата співпраця зі Швейцарським проектом – «Менеджмент технологій в охороні здоров я» із перспективою стажування сервісних інженерів за кордоном;
• НАН України відкрито відділ цільової магістратури, в тому числі для біомедичних інженерів – випускників НТУУ «КПІ»;
• створено професійну ВГО «Українська асоціація біомедичних інженерів і технологів» асоціацію для розвитку цього напрямку;
• оскільки Україні практично відсутні інженери з ремонту, обслуговування та експлуатації медичної техніки, перфузіологи та кардіотехніки, медичні фізики, експерти медичної техніки. Цей вид діяльності вперше передбачений в програмах підготовки біомедичних інженерів, в які введені дисципліни: «Медична фізика», «Медична кібернетика», «Клінічна медицина», «Штучний кровообіг, штучне дихання, системи підтримки життєдіяльності», «Електрофізіологічні дослідження та штучні водії ритму»;
• підготовлені та відібрані молоді кадри ( з відмінників навчання та іменних стипендіатів) для подальшого розвитку напрямку.

ФАКУЛЬТЕТ БІОМЕДИЧНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ НТУУ «КПІ» готовий взяти на себе підготовку інженерів з експлуатації, сервісного обслуговування та сертифікації медичної техніки, розробку та впровадження стандартів їх освіти, вирішення питань професійного вдосконалення. А також об єднати за допомогою професійної асоціації всі факультети, кафедри та інші навчальні заклади України для реалізації Державної програми розвитку нового напрямку науки і освіти: «Біомедична інженерія»

Декан ММІФ НТУУ «КПІ», проф. В.Б.Максименко

• Попередня
• Наступна